Джемілєв Мустафа Абдулджеміль (Киримоглу) - відомий діяч кримськотатарського національного руху, голова Меджлісу кримськотатарського народу, в минулому радянський правозахисник, дисидент.

Мустафа Джемілєв народився 13 листопада 1943 в селі Бозьке в степовому Криму, куди його батьки були виселені з села Ай-Серез (тепер Межиріччя) Судакського регіону Кримської АРСР (були вислани як кулаки).

18 травня 1944 року разом з усім кримськотатарським народом сім'я Мустафи Джемілєва, якому виповнилося тільки півроку, була депортована з Криму і до 1955 року жила під комендантським наглядом в Андижанській області Узбекистану. Після зняття обмежень спецпоселення для кримських татар сім'я переїхала в Мірзачуль. У 1959 році Мустафа закінчив середню школу і намагався вступити на східний факультет Середньоазійського державного університету в Ташкенті, але йому відверто заявили, що на цей факультет кримських татар не беруть. Ця неправомірна відмова для майбутнього дисидента стала першим каменем і в теоретичні, і в духовні підвалини спротиву режимові: чому іншим можна, а мені – ні? А як же рівність, проголошена в знаменитій «сталінській» конституції?

Правозахисна діяльність

Сьогодні Мустафа Джемілєв — один з найвідоміших учасників правозахисного руху СРСР і кримськотатарського національного руху.

Десятки років він переслідувався радянським комуністичним режимом за свою діяльність і переконання – сім разів за сфальсифікованими рішеннями судів його запроторювали до тюрем, таборів і на заслання. У період СРСР він був послідовним прихильником розширення зв'язків демократичного кримськотатарського руху з іншими національними рухами, у тому числі й українським, а також правозахисними колами всіх республік Радянського Союзу. Мустафа Джемілєв сприяв популярності кримськотатарського національного питання за межами Радянського Союзу, результатом чого стала могутня міжнародна кампанія підтримки справедливих вимог кримськотатарського народу.

У 1969 році він став одним із засновників «Ініціативної групи захисту прав людини в Радянському Союзі».

За антирадянську діяльність провів у в'язницях і засланні в цілому близько 15 років. У середині 1970-х, після порушення чергової кримінальної справи проти нього, на знак протесту оголосив голодування, яка (примусовому годуванні через зонд) тривала десять місяців. Звільнений у 1986 році.

Громадська і політична діяльність

У 1989 році Мустафа Джемілєв разом з сім'єю повернувся до Криму, в місто Бахчисарай. Незадовго до цього він був заочно обраний головою Центральної Ради Організації Кримськотатарського Національного Руху (ОКНР). У червні 1991 року вперше за довгий час зібрався представницький орган кримських татар - Курултай. Тоді ж були обрано і президію цієї організації - Меджліс кримськотатарського народу. Головою Меджлісу обрано Мустафу Джемілєва. Цю посаду він обіймає до цих пір.

У середині 1990-х Мустафа Джемілєв зблизився з Народним рухом України (НРУ). На парламентських виборах 1998 року він був обраний народним депутатом Верховної ради України за партійним списком НРУ під номером 9.

 На парламентських виборах 2002 року Мустафа Джемілєв пройшов до парламенту під номером 28 виборчого списку Блоку «Наша Україна», до складу якого входив Народний рух.

2006 року він знову став депутатом Верховної ради України від «Нашої України» (цього разу № 45 виборчого списку).

2007 року Мустафа Джемілєв обирався до парламенту під номером 27 виборчого списку Блоку «Наша Україна – Народна Самооборона».

Премії

Лауреат «Премії Нансена» - щорічної правозахисної премії Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців.

Двічі висувався на здобуття Нобелівської премії миру: у 2009 році його кандидатуру висунув Перший Всесвітній конгрес кримських татар, у 2011 році - Товариство захисту пригноблених народів.