Бі-Бі-Сі: Після Помаранчевої революції говорили, що ідея європейської інтеграції може бути ледь не національною ідеєю. Чому цього не сталося, на ваш погляд? 

П. Порошенко: Це сталося. Тому що сьогодні рівень підтримки європейської інтеграції України сягає майже 70%. Це є значне зростання за останні 5 років. На сьогоднішній день жодна політична сила ніколи не наважиться задекларувати відхід від стратегічного напрямку розвитку України як мета зовнішньої політики і як європейська інтеграція. Ви почуєте сьогодні цю тезу в усіх без виключення серйозних політиків, які претендують на те, щоби займати достойний рівень підтримки населення. Крім маргіналів, радикалів.

Я думаю, що сьогодні ця тема не підлягає дискусії: куди Україні іти, чи є Україна європейською країною чи ні. Але головна проблема і головне завдання, яке сьогодні має Україна, – це зробити дуже серйозну внутрішню роботу. Бо термін втоми європейців від розширення стосується, в першу чергу, тих країн, які за своїми критеріями не відповідають вимогам, що пред’являються до країн Євросоюзу. І це не лише критерій Копенгагена щодо економічного розвитку, це критерій боротьби з корупцією, це критерій реформування судової системи, це критерій (важливий критерій!) економічного розвитку.

Але я думаю, що Україна сьогодні (і перший тур виборів це продемонстрував) принаймні по критеріям захисту прав людини, принаймні по критеріям демократії, принаймні по критеріям забезпечення вільного волевиявлення громадян, вільних виборів, повністю відповідає європейським критеріям. І це українці здали черговий іспит. У 2004 році вони здали іспит, коли ніхто не вірив, що народ не прийме фальсифікацію виборів. Українці продемонстрували свою європейськість, коли від народу буде залежати влада в цій державі. І 17 січня українці продемонстрували, що, навіть коли окремі політичні діячі й експерти лякали сусідні країни, світ, позицією того, що в Україні можливі дуже серйозні внутрішні конфлікти, розкол країни, якщо хочете, навіть громадянська війна (навіть ці терміни використовувалися), вони дуже мудрі, здатні забезпечити вільне волевиявлення громадян, що вони не є байдужими (бо хтось передбачав, що явка буде нижче 40%) до долі власної країни і що вони беруть активну участь у визначенні, яким шляхом піде Україна після виборів.

Бі-Бі-Сі: Україна вже багато років вимагає, просить Євросоюз надати якісь чіткі сигнали європейської перспективи, що хоча б у далекому майбутньому, але Україна зможе бути членом Євросоюзу. Чому цього ще не сталося і взагалі наскільки мають підстави побоювання багатьох на Заході, що якщо Україні дати такий сигнал, то вона розслабиться і нічого не буде робити?

П. Порошенко: По-перше, мені це невідомо. По-друге, я би тих, хто думає, що Україна позбавлена європейської перспективи, попросив би просто зняти чорні окуляри. Україна сьогодні має те, що не має жодна сусідня країна. Україна перша підписала угоду про лібералізацію візового режиму. Україна підписала проривну угоду, яка не має аналогів. В 2007 році в Парижі вона підписала угоду про асоційоване членство, де фактично є шляхова мапа для того, щоб Україні стати асоційованим членом. Всі шукають якогось примарного зобов’язання – колись, в майбутньому, мати членство. Так зробіть сьогодні – вступіть в асоційоване членство! Ми в МЗС сьогодні повністю опрацювали цю угоду, вона погоджена і порахована. Другий крок – ми чітко вимагаємо, що ми маємо й повинні мати шляхову мапу безвізового режиму.

Так, Україна має багато чого зробити. У сфері поглибленої і всеохоплюючої зони вільної торгівлі. Це що, проблема Європи, що у нас непрозорі державні закупівлі? Це що, проблема Європи, що у нас абсолютно незрозумілі для всього світу фітосанітарні вимоги, які є просто джерелом корупції, а не джерелом захисту здоров’я і безпеки українських громадян? Це що, проблема європейців, що нам треба подолати корупцію і забезпечити законодавче забезпечення відкритості й прозорості ринкових систем? І під поствиборчий час, коли новий президент, переформатована більшість будуть мати можливість продемонструвати й прийняти ці реформи, без яких Україна не виживе (вибачте за такі позиції!), я думаю, що це значно прискорить укладання угоди про зону вільної торгівлі. Те ж саме стосується і безвізового режиму. Це що, у нас від європейців залежить припинення корупції при видачі українських паспортів? Це нам хтось з гори чи з боку закинув цю позицію, чи в решті-решт нам потрібна просто політична воля? Це що, нам з боку хтось буде створювати незалежне міграційне агентство чи хтось має зробити біометричні паспорти? Тому європейська перспектива України знаходиться не в Брюсселі, не в Страсбурзі, і ні в кожній з країн – 27 членів Європейського союзу. Європейська перспектива України знаходиться в Києві на вулиці Грушевського у Верховній Раді, на вулиці Грушевського в уряді, і на вулиці Банковій в руках президента, і в українському політикумі, який має продемонструвати рішучі дії і довести так, як це довів український народ, свою європейськість.

Вибори і тема НАТО

Бі-Бі-Сі: Вас не лякає трошки, що через виборчу кампанію останнім часом відбувся своєрідний відкат по НАТО в Україні?

П. Порошенко: Ситуація в Україні з євроатлантичної інтеграцією відбувається з точністю до навпаки. Бо вперше тема НАТО була прибрана з листівок політичних партій під час виборчої кампанії. Жодна політична сила не використовувала тему НАТО ні про, ні контра. Тому що замість голослівних емоційних заяв треба переходити до практичної, експертної, рутинної, наполегливої роботи. Ця робота була організована нами у вигляді виконання річної національної програми, де всі елементи боротьби з корупцією, демократизації, підвищення ефективності органів державної влади, відповідних безпекових компонентів – все це підписано і зроблено. І 3 грудня на засіданні комісії Україна – НАТО, коли я від імені України звітував про виконання річної національної програми, звіт був затверджений усіма міністрами закордонних справ країн-членів НАТО одноголосно, що свідчить про те, що Україна виконала ті зобов’язання, які вона мала зробити у 2009 році. Що ми ще потребуємо?

Закон про основи національної безпеки у нас є, річна національна програма у нас є, рішення Бухарестського саміту, який дав абсолютно чітку перспективу у євроатлантичному членстві, у нас є. Україна бере активну участь у всіх без виключення дискусіях щодо архітектури системи європейської і світової безпеки, бо сьогодні світ іншій, ніж підчас створення НАТО, й виклики інші. Тому, знаєте, з такого верхнього «клікушеського» емоційного обговорення європейської перспективи ми перейшли до дуже ретельної, дуже кропіткої й наполегливої роботи, і я думаю, що якби політики розкрили річну національну програму і подивилися б її зміст, вони б переконалися, що на 99% (не на 98% - це не є метафора! – а на 99%), річна національна програма абсолютно співпадає з тими вимогами, які Україна має пройти для того, щоб стати членом Євросоюзу. Все це там є.

Бі-Бі-Сі: Тобто, навіть ПДЧ не потрібно?

П. Порошенко: Ніяких ПДЧ не потрібно! Країни вступають до НАТО без будь-яких ПДЧ. Ми сьогодні форму і маємо річну національну програму. Тому треба перестати жити закликами. Треба переходити до практичної роботи, яку за нас ніхто не зробить. Україна є піонером, є лідером, який сьогодні демонструє, що треба робити іншім країнам. Бо одна справа взяти, вибачте, Албанію і дати європейську перспективу якійсь балканській країні, шановній, партнеру нашому, але країні, у якій 1-2 мільйони, і друга справа – це найбільша країна Європи. Тут має бути абсолютно виважена, блискуча, професійна і кропітка робота, яку ми зараз робимо.

Відносини з Росією

Бі-Бі-Сі: По Росії. Очевидно, приїзд посла Зурабова – це позитивний факт, але час приїзду після першого туру з такими фіналістами… Хтось каже, що це не дуже гарний сигнал. Як ви вважаєте, як ви коментуєте цей момент?

П. Порошенко: Я це ніяк не коментую, бо коли присилати посла суверенній й незалежній державі Росії до України – це виключно її суверенне право. Я можу лише здогадуватись, що приїздом посла саме перед другим туром Росія, можливо, хотіла засвідчити, що вона добре вивчила уроки 2004 року, і у такий спосіб намагається не підтримувати жодного з кандидатів. Мовляв, ми приїхали до другого туру і демонструємо, що ми будемо працювати з будь-яким президентом, якій буде обраний. І Зурабов під час зустрічі зі мною це підтвердив, і я це взяв до уваги.

Я переконаний, що наша домовленість, щоб ми прибрали емоційну складову з україно-російських відносин, наша домовленість про регулярні зустрічі і контакти з моїм російським колегою, наші вдалі приклади, коли ми намагаємося і досягаємо компромісів з тих проблемних питань україно-російських стосунків, поступово їх розгрібаючи, - усе це і ці перші три місяця роботи є дуже непоганими. Бо ми ж не говоримо один одному компліменти, ми не тільки говоримо компліменти люб’язності, ми дзвонимо для того, щоб вирішувати конкретні проблеми, які виникають між нашими державами.

Проблеми торговельно-економічного характеру, проблеми культурно-гуманітарної сфери, проблеми демаркації та делімітації кордонів, проблеми, в тому числі, й завершення нормативного оформлення перебування військово-морського флоту, проблеми узгодження позицій Росії і України при вирішенні багатосторонніх питань та ін. Тобто, я вважаю, що той рівень діалогу, що зараз будується, дає мені певні, дуже серйозні підстави для оптимізму.