Віталій Айрапетян, Айдер Муждаба – Центр «Бахчисарайська стратегія»,
politika09@ukr.net
У липні цього року Президентом України було видано
розпорядження за № 1017/2010-рп «Про робочу групу з підготовки пропозицій щодо
утворення та формування Президентського кадрового резерву «Нова еліта нації».
Робочою групою були розроблені проекти Положення про Президентський резерв, а
також про Президентську та регіональні комісії з відбору осіб до зарахування до резерву (розміщені на сайті
Головдержслужби України www.guds.gov.ua). Метою формування
такого резерву, згідно розпорядження Президента, визначено добір, підготовку та
залучення найбільш обдарованих громадян України до впровадження у державі
економічних реформ, шляхом прийняття їх
на роботу на керівні посади у різні сфери державного управління.
Непогана ідея – пошук талановитих управлінців та
включення їх до привілейованого Президентського резерву – не є новою для
пострадянського простору. Варто зазначити, що ще на початку 2009 року
аналогічний резерв почав формуватися у Росії. Спочатку громадськості був
представлений список зі 100, а потім ще з 500 осіб, зарахованих до кадрового
резерву Президента РФ (ознайомитись зі списками можна тут: www.kremlin.ru/news/6409).
Аналіз кадрового резерву північного сусіда, однак, залишає дуже невтішну
картину – фактично до резерву потрапили ті, хто й так обіймає провідні посади на
федеральному та регіональному рівнях країни (депутати Держдуми, керівники
підрозділів міністерств та відомств, ректори вишів, топ-менеджери
бізнес-структур).
Щодо українського варіанту президентського
резерву, то схоже, що була проведена певна робота над помилками, і виглядає наш
проект Положення про Президентський резерв набагато привабливіше. Найважливіше:
встановлено вікове обмеження для кандидатів до резерву – вік до 35 років. До
того ж, сам резерв поділений на 2 частини: резерв розвитку (достатня наявність
базової вищої освіти) та функціональний резерв (необхідний певний досвід
роботи, у т.ч. на керівних посадах). Тобто, до нашого кадрового резерву має
увійти лише талановита українська молодь.
Але яка молодь та яким чином відібрана?
Ось тут і постають проблеми національного
характеру: незважаючи на всі намагання прописати процедуру відбору максимально
відкритою, на практиці ми можемо отримати російський варіант № 2, але молодший
за віком – настільки забюрократизовані і непрозорі механізми конкурсного
відбору до резерву. По-перше, не визначені
критерії розподілу квот («пропорційно по пріоритетних сферах державного
управління»), у проекті Положення прописано лише граничну чисельність резерву –
1000 осіб (як і в РФ). Згідно проекту «Квоти визначаються, затверджуються і
щорічно переглядаються Президентською комісією». За яким принципом
Президентська комісія буде визначати квоти – незрозуміло (у положенні про
комісію лише згадується про цей обов’язок «-визначення пріоритетних сфер
державного управління та квот по ним»). Чому пріоритетні сфери держуправління
має визначати комісія (з резерву!), а не компетентний орган (КМУ,
Головдержслужба, АП, врешті решт)? Але це не найцікавіше – у Положенні не
визначено принцип рівності регіонального представництва у процесі відбору. Теоретично,
у всіх регіонах будуть створені регіональні комісії, але Положенням
допускається подання документів не тільки до регіональних, але й безпосередньо
до Президентської комісії, причому остаточне рішення про зарахування прийматиме
… Президентська комісія! Жодних мінімальних квот бодай для якогось
справедливого представництва молоді з регіонів у резерві немає! Ситуація, коли
до резерву буде зараховано представників переважно з декількох обраних
регіонів, теоретично цілком допустима, як, до речі, і включення до резерву великої
кількості столичної молоді.
Заслуговує на увагу і процедура відбору до
резерву, особливо в регіонах. Згідно проекту положення про регіональні
конкурсні комісії, їх очолюють голови місцевих державних адміністрацій
(призначаються Президентом). Склад же місцевих комісій визначають ті самі
губернатори, щоправда, з певними рекомендаціями: «включаються представники
органів виконавчої влади, ради ректорів вищих навчальних закладів, громадських
та інших неурядових організацій». При цьому не визначено, яку кількість мають
складати представники громадськості, та не передбачено включення ЗМІ (де задекларований
принцип прозорості?). Не менш важливий процедурний момент – комісія формується у
складі голови та членів конкурсної комісії (ані
заступника, ані секретаря), а у разі відсутності голови комісії (не впевнений,
що голови областей мають достатньо часу на участь у засіданнях кадрових комісій),
він призначає головуючим одного з членів комісії (зауважте, у разі рівного
розподілу голосів голос головуючого є вирішальним!).
Взагалі непогана, на думку експертів Центру
«Бахчисарайська стратегія», ідея про формування з перспективної талановитої
української молоді кадрового резерву на керівні посади в органах влади,
звичайно, заслуговує на підтримку. Однак, для реального втілення цієї ідеї та
недопущення зловживань на регіональному та загальнонаціональному рівнях,
пропонується внести наступні зміни до проектів документів про Президентський
кадровий резерв:
- визначити принципи формування пріоритетних сфер
державного управління та, за можливості, передати цю функцію до компетентного
органу державної влади, що здійснює управління державною службою в країні
(Головдержслужба);
- визначити мінімальні квоти для входження до
кадрового резерву молоді з усіх регіонів України, для недопущення дискримінації
та диспропорції представництва у резерві представників адміністративних одиниць
країни;
- розробити прозору та зрозумілу процедуру
формування регіональних кадрових комісій, доручивши головування заступнику
голови адміністрації, відповідальному за кадрову роботу; також ввести
обов’язкову норму про входження до комісії заступника голови та секретаря
комісії, які не мають бути представниками органів влади. Доцільно було би
ввести норму про не менш як 50-ти відсоткове представництво неурядових
громадських організацій та недержавних ЗМІ у комісіях, що забезпечило б
можливість більш відкритої роботи комісії.
- визначити аналогічні вимоги і до формування
Президентської комісії (обов’язкова присутність в складі комісії представників
всеукраїнських НУО та недержавних ЗМІ, висвітлення результатів роботи комісії у
медіа, опублікування протоколів засідань, вільний доступ до матеріалів комісії),
оскільки в проекті про Положення даної комісії взагалі не вказані вимоги щодо складу
цієї комісії.
| 
